Деякі люди хотіли б допомагати безпритульним тваринам, однак бояться та не знають, з чого почати. На допомогу їм приходять уроки добра від собаки-мандрівника Чапаті та гуманістичного руху UAnimals.

Вам сподобається Не "Хатіко" єдиним: 6 добрих фільмів про собак

Історію Чапаті знають у багатьох країнах
Історію Чапаті знають у багатьох країнах / Фото @travelingchapati

Хто така Чапаті

Привіт! Я Чапаті й колись жила на вулицях індійського міста Кочі. Коли мені було менш як місяць, я втратила свою маму і братів. Вижити самостійно? Шансів у мене майже не було. До того ж більшість індійців цураються вуличних собак, називають нас "паріями". Страшно уявити, що б зі мною було, якби я не зустріла їх – українську сім'ю, яка подарувала мені дім.

Майбутні господарі собаки подорожували Індією та знайшли беззахисне цуценя. Малюк не вижив би без їх допомоги. Рішення взяти собаку з вулиці та подорожувати із нею Азією було непростим – але родина Христини та Євгена Масалових справилися із проблемами. Тепер Чапаті живе в Києві та час від часу мандрує із ними. Господарі діляться, що їх місія – розповісти світу про цінність собак з вулиці й надихнути людей допомагати безпритульним тваринам.

Чапаті має власний інстаграм

Чапаті та UAnimals будуть разом навчати людей, як допомагати безпритульним тваринам. Адже багато хто хотів би долучитися, але не вважає себе достатньо компетентним або не знає, з чого почати. Інші люди думають, що їхнє фінансове становище не дозволить їм займатися благодійністю.

Отже, як розмовляти з людьми, щоб вони захотіли допомагати тваринам:

  1. Головне – допомогти людині зрушити з мертвої точки. Провокуйте! Не залишайте їй іншого вибору! Важливо, щоби людина справді зрозуміла: якщо вона не врятує тварину, то її не врятує ніщо.
  2. Секрет простий – змусьте їх повірити у власні сили. І далі все піде як по маслу: вони вже не будуть бояться рятувати цуценят, які тонуть у чотириметровий ямі, не вагатимуться, коли побачать загубленого песика, й одразу ж заберуть додому, нагодувати й відігріти, поки не знайдуться господарі.
  3. Не всі люди готові подарувати тваринам родинне тепло, не всі готові брати на перетримку безхатьків, але вони можуть допомагати в інші способи. Просто розкажіть їм про ці способи.
  4. Підсуньте оголошення з місцевих притулків, для яких навіть старе ганчір'я і будь-яка копійка важливі.
  5. Постійно й активно натякайте, що вас мучить спрага влітку – рано чи пізно вони здогадаються: допомогти безпритульним тваринам можна навіть звичайною водою.
  6. Підштовхніть людей до думки, що для допомоги тваринам можна використовувати свою професію. Фотограф може час до часу виділяти день для волонтерських фотосесій. Маркетологу під силу допомогти зоозахисній організації з комунікацією. Поет може написати вірш, аби надихнути інших, а людина будь-якої професії може просто періодично виїжджати в притулки й допомагати руками, яких там так бракує. Головне – фантазувати й тоді ідеї з'являться.
  7. А ще спробуйте переконати людей, що навіть найменша сума має значення.

Господарі Чапаті наводять такий приклад: коли цуценя знайшли в Індії, малюку знадобилася ветеринарна клініка. Заклад був державним і прийом обійшовся усього 2 гривні. Тому не соромтеся й не бійтеся перераховувати невеликі суми. 10 або 100 гривень можуть врятувати чиєсь життя.

Чапаті-мандрівниця

Читайте 6 популярних міфів про домашніх тварин та ветеринарію

Організатори кампанії запевняють, що краще допомогти 1 тварині, аніж не допомогти нікому. Не переставайте навчати людей довкола себе й надихати власним прикладом.