Зокрема, у Чорнобилі вже декілька років спокійно пасеться стадо здичавілих корів. Який вигляд зараз мають ці тварини – дивіться нижче!
Читайте також Задуха посеред зими: у Дніпрі на Черкащині виявили мор риби
Що треба знати про чорно-білих корів?
У Чорнобильському заповіднику підкреслили, що постійні читачі знають цікаву історію цього стада. Але для новеньких вирішили нагадати основні факти щодо колись домашніх тварин в дикому середовищі.
Вже кілька років поспіль співробітники Заповідника спостерігають за дивним, як на погляд пересічного обивателя, феноменом: стадом здичавілих корів, які прекрасно почувають себе в зоні відчуження в будь-яку пору року,
– йдеться у повідомленні.
В Чорнобилі живе стадо здичавілих корів / Фото з фейсбуку Чорнобильського заповіднику
ВРХ належить до поширеної на Поліссі української чорно-рябої молочної породи. Корів тримали "самосели" в місті Чорнобиль та селі Луб'янка (в останньому було 7 голів). Коли у 2016 році померли їх господарі, стадо почало жити на волі.
У передвоєнні часи стадо налічувало до 20 голів. Тварини пережили окупацію і продовжують освоювати простори Заповідника.
Це українська чорно-ряба молочна порода / Фото з фейсбуку Чорнобильського заповіднику
Як й інші мешканці Заповідника, здичавілі корови часто використовують покинуті будівлі для захисту від вітру та опадів.
Тварини вгодовані, тобто проблем з кормами для них не існує. Взимку, коли випадає сніг, викопують суху траву копитами.
Цікаві факти про чорно-білих корів у Чорнобилі / Фото з фейсбуку Чорнобильського заповіднику
До слова, у корів нема потреби доїтися. Їх цикл лактації нормалізується і прив'язаний до народження телят.
У Чорнобилі показали рись
Нещодавно фотопастки, які встановлені на території Чорнобильського заповідника, зафіксували групу рисей, які брали участь у веселих зимових іграх. Ці величні тварини мають цікаву особливість – вони залишають сліди на снігу без пазурів.
Можливо, у фотопастку потрапила мати зі своїм малюком. А може це грають двоє дитинчат рисі. Так чи інакше, але всю зиму рисята ще тримаються матері, а навесні розходяться, хто куди, потроху звикаючи до самостійного життя,
– розповіли в заповіднику.
Виявивши дивовижну здатність до адаптації, рись стала найпівнічнішим видом серед своїх котячих побратимів, розширивши свою територію, охопивши області за полярним колом.