Жирафи сплять у найхимерніших позах
Однак у певних фазах сну їм вельми складно втримати свою довгу шию, а тому жирафи приймають вельми дивні та комічні пози, щоб впоратися з нею.
Читайте також Чому собаки облизують своїх господарів: причин багато
За словами доглядачки жирафів у лондонському зоопарку ZSL Бекі Кіф, ці тварини загалом сплять надзвичайно мало — загалом близько 4 годин на добу.
До того ж сон цих жирафів вельми дробовий і відбувається короткими сплесками тривалістю близько 5 хвилин. Дослідники зазначають, що це пов'язано з тим, що жирафи є здобиччю, і сон протягом тривалого часу просто піддає їх більшому ризику нападу хижаків.
Однак найцікавіше починається, коли настає фаза сну зі швидкими рухами очей (ШРГ), яку раніше вважали для ссавців і птахів, проте пізніше було виявлено в павуків та, ймовірно, є у рептилій.
У більшості випадків жирафи насправді сплять стоячи, проте часом вони також можуть сідати спати. Коли тварини впадають у фазу сну зі швидким рухом очей, яка триває всього близько хвилини, вони втрачають здатність підтримувати власну голову. Тут й починається найсмішніше: часом їхні голови опиняються на спині, схиляються набік або висять в S-подібній формі,
– каже Каф.
Так, жирафи використовують свої задні кінцівки як подушки, щоб тримати голову на одному місці, поки вони занурюються у фазу швидкого сну. Фактично саме ця фаза сну відіграє вирішальне значення і є важливою для закріплення спогадів і навчання. Саме тому для тварин, особливо молодих особин, це настільки важлива частина сну.
Річ у тім, що настільки неймовірно довгі шиї вельми ускладнюють процес підйому з землі – тваринам потрібно багато зусиль, а тому сон на землі обмежується лише однією фазою сну.
Жирафи сплять у найхимерніших позах / Фото Shutterstock
Звідки у жираф такі довгі шиї?
Раніше дослідники вважали, що неймовірно довгі шиї розвинулися у жирафів у результаті еволюції, щоб дотягуватися до листя вище, ніж види, що конкурують з ними. Однак пізніше дослідники висунули нову теорію: такою довгою шиєю жирафи завдячують давньому вимерлому предку, який використовував голову як таран. Передбачається, що ці битви зміцнили шию, створивши еволюційний тиск на довші шиї.
До слова, вчені зазначають, що подібна поведінка у самців зустрічається і сьогодні, коли вони хитають головами один на одного, змагаючись за самку.