Як ми стали власниками домашніх тварин: особливі історії

В останню неділю квітня у США відзначають день власників домашніх тварин. Ми вирішили з цієї нагоди розповісти свої зворушливі і кумедні історії про появу чотирилапих улюбленців у наших родинах.

Детальніше День "батьків" домашніх тварин: історія свята та як його відзначити

Гуртожицький кіт Вжик

Ірина Вихрущ, випускова редакторка

Я ніколи не мала жодної домашньої тваринки. Якось я сказала, що хотіла б мати кота – рудого і товстого. Ці слова запам'яталися чоловіку, і якогось дня він просто сказав: "то візьмімо маленьке кошеня".

Нюанс: тоді ми жили у гуртожитку, де, ясна річ, тваринок не можна було тримати. Але це нас не спинило. Мій (тоді майбутній) чоловік запхав Вжика під куртку, щоб пронести непомітно повз вахтерку. Ну а Вжику все було цікаво, що там і де він, тому його руда мордочка весь час визирала, коли не треба. Але всі вдали, що не помітили кота в кожусі.

Вжик став улюбленцем гуртожицьких мешканців

Взагалі він любив "побалакати" і привернути увагу, тому з-за дверей частенько було чути нявчання. Якось Вжик вибіг з кімнати, і ми кілька годин його шукали, вже вмирали всередині, що з ним щось сталося, хтось собі забрав і подібне. Потім побачили мисочку на підлозі в кухні – і по гарячих слідах знайшли.

Мені здається, до завершення нашого життя в гуртожитку вже всі все знали, але він був любімкою. Він довірливо ліз кожному гостю на ручки, тому "здавати" його чи нас ніхто не став.

Такий Вжик у кожух ніяк би не помістився

Так він прожив з нами в гуртожитку 3 ситих і чудесних роки, а виїжджав звідти в величезній переносці, через парадний вхід. Бо сховати такого кабанця вже було неможливо.

Сюрприз у коробці

Тетяна Пасічник, контент-редакторка, журналістка розділу Бізнес 24

Тато завжди мав собак і дуже любить їх. Через певні обставини наш улюбленець Арчі помер. Пройшло вже багато часу і ми з сестрою вирішили зробити татові подарунок на день народження.

Просто так ми б цього не робили: ми знали точно, що тато дуже хоче собаку породи джек-рассел. Завжди казав, що хоче "такого, як в фільмі "Маска" – там точно такий самий. Я вирішила шукати, де можна такого купити на Львівщині, знайти було досить складно, але після довгих пошуків вдалося. Ми поїхали його забирати за тиждень до дня народження, але я переоцінила свої можливості.

Влаштувати День народження татові довелося завчасно

Я планувала, що він тиждень буде в мене на квартирі, а потім я привезу його додому, і ми з сестрою подаруємо. Він переночував зі мною 1 ніч, дуже сильно плакав і скавулів через зміну обстановки.

Я дуже боялась, щоб мені сусіди на це не скаржились, тому свято татові зробили швидше. Він ніяких подарунків у цей день зовсім не очікував, тому вийшло ще прикольніше.

Ввечері привезли собаку додому, дорогою купили велику коробку: виглядало, ніби там просто щось велике і точно не живе. Коли відкрив коробку і побачив – був у шоці. Перші емоції – фраза: "Хто тут такий малесенький?" і велика усмішка на обличчі, яка не сходила цілий вечір.

Тато і не здогадувався, хто на нього чекає у коробці

Тато назвав його Локі. П.С: Локі – скандинавський бог бешкетування, жартів та обману. Йому це ім'я дуже навіть пасує. Локі одразу подружився з нашим 3-річним хлопчиком Дем'яном, та інколи здається, ніби сім'я поповнилась ще однією дитиною. Локі дуже любить бавитись, бігати – він дуже активний, тому, я думаю, дитина вдома – це ще той бонус для нього.

Зверніть увагу Якщо любите спорт: 7 ідеальних порід собак для бігунів

Хвостате тріо

Тата Шаргородська, редакторка розділу Розваги 24

Майже всі тварини у нашому домі з'явилися випадковим та дивним чином. І першою була киця Тося. Так склалося, що колишні власники Тосі в силу певних обставин не могли її більше утримувати, тож попросили мене прилаштувати її до когось. З умовою, що це будуть добрі знайомі люди. Варто зазначити, що на той момент вона була вже дорослою 2-річною кицею і дуже чемною та вихованою. Але чогось ніхто хотів брати цю тайську красуню.

Знайти Тосі нових господарів не вдавалося, і я забрала її собі

Додам, що з Тосею ми були знайомі – час від часу я підгодовувала її, коли господарі десь їхали на довго. Тому вирішили забрати її собі. А жила наша маленька сім’я тоді у комунальній квартирі площею 14 квадратних метрів, тож було що слухати від родичів, які згодом дізналися, що в нас живе тваринка.

Ой, самим місця не вистачає, ще й кота завели! Навіщо вам ті проблеми, то ж постійно смердіти тепер у вас буде, віднесіть її назад!
– казали мені.

Проте ось вже майже 9 років ми щасливі разом з нею, а вона всюди слідує за нами – спочатку був переїзд з комунальної в окрему квартиру, згодом переїзд з Одеси до Львова.

А в момент переїзду до Львова у нас з’явився сіамський щурик Пуговка. Моя подруга була волонтеркою в еколого-натуралістичному центрі у Чорноморську і раз на тиждень годувала там підопічних. Одного разу я годувала тваринок разом з нею. І саме в цей день до центру завітали двоє 10-річних хлопчиків з щуренятком у руках.

Виявилося, що один з хлопчиків завів тваринку без дозволу батьків, проте ті були невмолимі та попросили позбутися пухнастого. Тому засмучений хлопчик приніс щурика до Центру з надією, що там про нього подбають. І це щурентко було настільки милим, що я не змогла спокійно пройти повз нього. Так воно поїхало жити до славетного міста Львова.

Усі троє чудово вживаються разом

Бадді. З ним все просто. Ми з донькою завжди мріяли про песика. Це був добре обдуманий та виважений крок – і в нас з’явився ще один хвостатий домашній улюбленець – пес-мандрівник.

Донька була неймовірно щаслива, побачивши Бадді

Адже без нього тепер не обходиться жоден виїзд за місто, у гори чи на море. Коли Бадді бачить, що ми дістаємо переноску – його радості немає меж, і він одразу залізає туди сам.

Баді їздить і на море, і у гори

Містер Томас

Богданна Рибак, редакторка розділу Смачно 24

Минуло кілька місяців, як померла кішка Муся і тоді здавалося, що іншого котика ми ще скоро не насмілимося взяти. У Мусі були проблеми зі здоров’ям, лікарі казали, що епілепсія та пухлина в мозку. Останні чотири місяці ми годували її з рук, ходили з нею в туалет, опікувалися, як могли. Вона прожила рівно два роки.

Одного дня пролунав дзвінок від коліжанки: "Дан, візьми котика, бо чоловік проти, у нас скоро буде дитина, а тут ще й кіт". У цю хвилину я не думала про реакцію батьків, я без роздумів сказала "так"!

"А що такі скромні подарунки?"

Містер Томас – наш залюблений котик. Пухнастий, муркотливий мисливець обожнює полювати на пташок, щоправда, через вікно. Уже 5 років ми даруємо йому любов, поцілунки, ласку та багатооо іграшок. Хоч нічого, окрім картонних коробок, йому, здається, не потрібно. Він без перебільшення член нашої сім’ї – разом їмо, спимо, святкуємо дні народження та сумуємо під мелодрами. Мама і бабця з любов’ю називають його Томасик, а я з чоловіком – містер Томас.

Вулкан із дитячих мрій

Анастасія Зазуляк, заступниця головного редактора

Коли мені було 8 чи 9 років, я вела дитячий щоденник, як і всі інші діти. У графі "заповітна мрія" у всіх записниках та під час загадування бажання на день народження просила одне – німецьку вівчарку Вулкана. Я описувала його детально, якого він буде кольору, яке в нього буде ім'я, які команди він буде знати.

Я детально описувала Вулкана у всіх своїх мріях

Найбільша мрія мого дитинства, яка згодом стала мрією дорослого життя – Вулкан, з'явився у нашій сім‘ї в мої 20 років. Одного дня я просто поставила батьків перед фактом.

Я забронювала цуценя німецької вівчарки 3 місяці тому, його треба забрати через 2 години, ми ж не можемо його кинути?!

Тато відверто зрадів, бо у його дитинстві теж був улюблений собака Вулкан. А мама дізналася про серйозність моїх намірів вже тоді, коли прийшла з роботи і побачила наше цуценя. Це була любов з першого погляду.

Вулкан у нас вже 4 рік, а любов до нього щодня лише збільшується. Якась безумовна і дуже щира любов, не схожа ні на яку іншу. Я впевнена, що домашні улюбленці роблять кожну сім'ю трішки щасливішою і гармонійнішою.

Тепер не уявляю свого життя без Вулкана, як і вся моя сім‘я

Врятована Евра і знайдена Багіра

Аліна Рудченко, редакторка розділу Pets 24

Одного дня я мала йти на співбесіду й вирішила зайти в інтернет "на хвилинку". Побачила фото пораненої собаки, що лежала на вулиці в іншому кінці міста. Не знаю як, але через 5 хвилин ми вже їхали її шукати.

Знайшли в поганому стані, собака потрапила в капкан, навіть думали, що до лікарні не доїде. А вона одужала й живе у нас вже 5 років. І на співбесіду я тоді встигла.

Через декілька років ми гуляли з Єврою в саду біля дому. Побачили кошеня, яке, мабуть, хтось викинув, бо воно перелякано сиділо біля стежки. Малеча побачила нас і почала бігти назустріч й кричати. От і як було не забрати її з собою?

Звісно, спершу ми домовлялися, що знайдемо кошеняті новий дім, але вона переконала нас, що її новий дім вже знайшовся.

Так вдома у мене опинилися Багіра (так-так, сіра Багіра) і Євра

Не так багато речей є важливішими за здоров'я та щастя ваших улюбленців. Для того, щоб бути здоровими та енергійними, їм потрібна справді якісна їжа. Purina® створена спеціально для того, щоб задовольнити усі потреби тварин.

Як це: троє котів в одній квартирі

Вероніка Климська, редакторка стрічки новин, журналістка розділу Pets 24

Коли я комусь розповідаю, що у моєї мами троє котів у квартирі, люди закочують очі, дивуються і не розуміють, навіщо. Та у кожного хвостатого є своя особлива історія. Першою в домі опинилася киця Соня. Її нам дали "на перетримку на різдвяні свята". Люди, у яких вона жила 4 роки, не дуже про неї дбали, жорстоко карали і так і не привчили до туалету. А у наш дім вона влилася чудово. Тож коли нам з тонким натяком запропонували: "а може, ви її лишите у себе", ми потішилися і погодилися. Так вона живе з нами вже 6 років.

Навіть не уявляю, як таку кицю можна було без жалю віддати

До речі, ми навіть її трохи перейменували і називаємо Софією, щоб нічого не нагадувало їй про не дуже щасливе минуле. І вона навчилася ходити в туалет.

Другою вдома опинилася руденька Злата. Мале кошеня блукало на цвинтарі біля могили моєї бабусі. Мама побачила у цьому особливий знак (тоді минуло щось трохи більше 40 днів від смерті моєї бабусі) і вона без обговорень опинилася у нас вдома.

Злата особлива – у неї немає "муркоталки" і тому від задоволення вона не муркоче, а сопить чи "кряхкає"

І третій кіт – щасливчик Альф, який два роки жив на вулиці. Моя мама підгодовувала його, облаштувала йому будиночок і піклувалася, щоб на нього не нападали собаки. Та, коли вдарили сильні морози, а котик покрився інеєм і весь сіпався від холоду, мама просто не витримала і забрала його додому.

Альф – джентльмен і завжди поступається дівчатам їжею та іграшками

Так, компашка з трьох дуже особливих котів живуть уже понад 2 роки разом. І ми не уявляємо, яким би був дім без хоча б одного з них.

Подарунок від "таємного Миколая"

Катерина Козачинська, заступниця головного редактора

Я говорила колегам, що хочу тваринку, бо на той час нікого не мала. 19 грудня "таємний Миколай" на роботі приніс мені клітку із хом'ячихою. Я дуже люблю тварин і неабияк зраділа такому подарунку. Її звати Алєжка, або Моніка. Вона не любить йти на руки, дуже незалежна, і я в принципі не намагаюся її приручити.

Це цікаво Всесвітній день хом'яків: цікаві факти, кумедні фото та відео улюбленців

Просто влаштовую всілякі розваги в клітці, купую дерев'яні тунелі, різні вітамінні корми, ванночки з піску. Оскільки раніше хом'яків у мене не було, тепер доводиться усе читати про неї: що можна давати, а що – ні.

Хом'ячиха має два імені на вибір

Сподіваємося, наші історії змотивували вас завести улюбленця, якщо у вас його немає. Якщо ж ви, як і ми, вже маєте тваринку, то вітаємо вас із "професійним святом".

Любіть і піклуйтеся про ваших домашніх тваринок. Пам'ятайте, що в них є тільки ми.