Про це повідомив керівник науково-дослідного відділу національного природного парку "Тузлівські лимани" доктор біологічних наук Іван Русєв.
Читайте також У Полтаві з балкона багатоповерхівки викинули понад сотню кажанів: що сталося
На Одещині через шторм мігрують шакали
Через шторм серед "переселенців" – шакали, а також безліч гризунів, які останніми роками, користуючись природним затишшям, влаштувалися в засохлих очеретах на березі лиманів.
Зараз дуже часто можна спостерігати шакалів, яких я люблю називати золотистими вовчиками, за межами звичних очеретяних притулків та лігв, які вони останніми роками формували на сухих узбережжях Тузлівських лиманів,
– пише Русєв.
За його словами, останніми днями вони дедалі частіше гуртуються невеличкими зграйками на сухіших ділянках величезного піщаного пересипу у Національному природному парку "Тузлівські лимани".
Через шторм на Одещині тварини змушені мігрувати / Фото Іван Русєв
Водночас науковець додав, що повінь зігнала не тільки шакалів, а і багато мишоподібних гризунів, які мали "комфортне" житло в висохлих за останні роки очеретяних заростях. З усім тим, зараз на гризунів полюють не тільки шакали, а і багато білих чапель.
До слова, раніше Русєв пояснював, що шторм – довгоочікувана подія у нацпарку. Розлив води позитивно вплине на біорізноманіття заповідника.
Шторм на Одещині / Фото Івана Русєва
Шакали: що треба знати
Шакал звичайний – це ссавець із родини псові. Його наукова назва Canis aureus. Перша складова перекладається як "собака" та підкреслює спорідненість з домашніми псами та вовками. Друга складова наукової назви шакала перекладається як "золотистий". Тобто дослівно ця тварина зветься "золотистим собакою", що пов'язано із забарвленням шерсті.
Шакал має довгий тонкий ніс, великі вуха та пухнастий хвіст, що робить його дуже схожим на лисицю. Тіло в нього підтягнуте, ноги – стрункі, а очі – темні. Довжина шакала становить 60 – 100 сантиметрів, а ще 20 – 30 сантиметрів приходиться на хвіст. Висота в плечах сягає 35 – 50 сантиметрів, а вага – 7 – 15 кілограмів.
Шакал звичайний / Фото Вікіпедія
Ця тварина має грубе та досить коротке хутро, яке в залежності від пори року темнішає або світлішає. Спина має строкате чорне-сіре забарвлення. Голова, боки та кінцівки зазвичай рудуваті або червонувато-коричневі. Низ тіла блідий, майже білий, а кінчик хвоста – чорний.
Зазвичай шакали досить потайні та намагаються сховатися серед високої трави, у тріщинах скель або за деревами. Ці тварини проявляють агресію лише, коли їхній території загрожує потенційний хижак.
Цікаво, що шакал звичайний здатний витримувати морози до – 25°С. Проте, він не пристосований до переміщення серед глибокого снігу. В місцевостях поруч з домівками людей шакали ведуть переважно нічний спосіб життя. В інших випадках ці тварини можуть бути частково активними навіть вдень.