На горі Еверест вперше виявили загадковий вид кішок
Це новаторське відкриття стало результатом експедиції National Geographic і Rolex Perpetual Planet Everest у 2019 році – найповнішої окремої наукової експедиції на гору за всю історію. Вченим уже відомо, що манул або кіт Палласа живе в Азії – від Західного Ірану до Монголії, від Тибету до Сибіру. Тепер ми знаємо, що манули живуть і на схилах Евересту.
Зверніть увагу Існував 90 мільйонів років тому: виявлено останки древньої тварини, старішої за динозаврів
Як проходило дослідження
Дослідження розпочалося ще у 2019 році та було проведено під керівництвом доктора Трейсі Сеймон, яка є учасником програми зоологічного здоров'я у зоопарку Бронкса Товариства охорони дикої природи.
У процесі дослідження вони з колегами вирушили в експедицію, спрямовану на вивчення національного парку Сагарматга на південному схилі гори Еверест. Тоді вчені зібрали зразки довкілля на двох ділянках, розташованих на висоті 5 110 та 5 190 метрів над рівнем моря. Вчені також зазначають, що зразки було зібрано з місць, віддалених один від одного на відстані 6 кілометрів.
На Евересті виявили дві манули / Фото з інстаграму @haru_manul
За словами Сеймон, вони й уявити не могли, що серед зібраних зразків виявляться докази того, що на вершині світу мешкають ніхто інші, як ці рідкісні та чудові кішки. Дослідники зазначають, що їхня експедиція загалом тривала 4 тижні і стала надзвичайно цікавою не лише для команди, а й наукової спільноти загалом, адже вона проливає світло на місцеве біорізноманіття
Ці знахідки розширили ареал проживання манула на східний Непал і додали новий вид до списку відомих ссавців у Національному парку Сагарматха,
– йдеться у статті.
Вчені відзначають, що відкриття манулової кішки на Евересті змушує інакше поглянути на екосистему цієї високогірної системи.
Манули залишалися непомітними на вершині до 2019 року / Фото з інстаграму @haru_manul
За словами Сеймон, вони з командою провели аналіз ДНК, зібраних на Евересті екскрементів, і дійшли висновку, що на вершині світу, щонайменше, мешкають дві манули, і їх території перетинаються з місцем проживання рудої лисиці. Крім того, у зразках знайдено ДНК пищух і гірських ласок, які, як відомо вченим, є важливою ланкою в харчовому ланцюзі манулів.
Манул або кіт Палласа: що треба знати
Це невеликий довгошерстий кіт, що мешкає в пустелях і скелястих гірських районах. Хижака назвали на честь натураліста Пітера Саймона Палласа, який вперше описав цей вид у 1776 році.
Манул водиться у Центральній Азії, від регіону Каспійського моря через Західний Іран, Афганістан, Пакистан і північну Індію до центрального Китаю, Монголії та Сибіру. Нині найбільша популяція манулів живе у Монголії, а на Китай припадає близько половини площі ареалу цього кота. Популяції манулів у Афганістані та Пакистані – ізольовані та невеликі.
Манул / Фото UnSplash
Манул – таємничий кіт, якого рідко можна побачити. Він має довгу і м'яку шерсть сріблясто-сірого або світло-коричневого кольору, що дозволяє добре маскуватись під сніг або скелі. Також манулу допомагають бути непомітним пласкі вуха, посаджені з боків.
Короткі лапи та густа шерсть надають манулу кремезного вигляду, хоч він і не дуже великий: довжина голови і тіла коливається від 45 до 60 сантиметрів, а хвоста – 23 – 30 сантиметрів. У манулів є характерні чорні плями на лобі та круглі зіниці, на відміну від більшості маленьких кішок.