Скорбота за вихованцем може бути такою ж сильною, як і при втраті людини: пояснення вчених
Джерело:
Science AlertДослідники вважають, що ми повинні дозволити собі сумувати, щоб пережити втрату улюбленої домашньої тварини. Вчені визначили, що стосунки з вихованцями не менш емоційні, як і з іншими людьми. Тому і скорбота при втраті може бути така ж сильна.
Дослідження показують, що деякі групи людей схильні до розвитку ближчих відносин зі своїми вихованцями. Зазвичай це стосується ізольованих людей похилого віку, тих, хто втратив довіру до оточення, а також тих, хто покладається на тварин-помічників.
Читайте також Корм, натуральний чи змішаний раціон: чим найкраще годувати домашніх тварин
Крім того, вчені виявили, що ми платимо високу ціну за наші тісні зв'язки з пухнастими, лускатими чи пернатими друзями – сумуємо за втратою своїх вихованців. За словами викладача психології освіти та Центру смерті та суспільства Університету Бата Сема Карра, існує дві найбільш поширені й сильні причини, що посилюють нашу скорботу — евтаназія і безправне горе.
Чому скорбота за тваринами може бути такою ж, як і за людьми: причини
Перша причина – евтаназія
Смерть улюбленого вихованця може бути єдиним випадком у житті, коли більшість з нас можуть зіткнутися з евтаназією. Почуття провини чи сумніви щодо прийнятого рішення можуть "гризти" людей і значно посилити горе.
Дослідження показують, що існують різні реакції на евтаназію домашніх тварин:
- ізраїльське дослідження показує, що 83% людей після евтаназії вихованця впевнені, що ухвалили правильне рішення і дарували тварині спокій;
- канадське дослідження показує, що 16% людей після такого досвіду почуваються вбивцями;
- американське ж дослідження показує, що 41% людей після евтаназії вихованця почуваються винними, а 4% – мають суїцидальні почуття.
Водночас важливо розуміти, що евтаназія також дає людям шанс підготуватися до втрати вихованця — провести більше часу разом, проявити любов і турботу, приготувати улюблені ласощі для друга.
Друга причина – безправне горе
За словами Карра, люди можуть зіткнутися з безправним горем — цей тип втрати ще менш прийнятний у соціальному світі. Простіше кажучи, ми відчуваємо безправне горе, коли суспільство сповна не цінує, а, можливо, й ігнорує наше горе, вважаючи його недостатньою причиною. Наприклад, ваш начальник не зрозуміє, якщо ви візьмете вихідний або відпустку, щоб пережити горе від втрати вихованця.
За словами психологів Роберта Неймеєра та Джона Джордана, безправне горе є результатом відсутності емпатії, коли люди заперечують власне горе, вважаючи його ганебним чи недостатнім. Вчені зауважують, що безправне горе, мабуть, стримує емоційне вираження і це ускладнює обробку та проживання втрати.