Наші пухнастики: особливі історії журналістів 24 Каналу про їхніх улюбленців

Серед усіх визначних дат року є і день, присвячений власникам домашніх тварин, – 19 квітня. Чи то собаки, чи коти, чи екзотичні звірі, породисті чи прихищені з вулиці, – головне, що життя з тваринкою завжди сповнене сюрпризів і позитивних емоцій.

Цікаво Коти чи собаки: хто насправді знімає стрес та знижує ризик деменції

Більшість сімей вже встигли завести пухнастих улюбленців, які посідають важливі місця в серцях своїх господарів. У кожної людини своя унікальна історія появи пухнастого компаньйона. Тож, з нагоди Дня "батьків" домашніх тварин, журналісти 24 Каналу вирішили поділитися з Pets 24 своїми цікавими й кумедними історіями про чотирилапих, які щодня допомагають нам висвітлювати події країни та всього світу для вас!

Домашні улюбленці журналістів 24 Каналу

• Повелителька води Зефірка

Оксана Харьковська, редакторка відділу ексклюзивів

Це – Зефірка, їй один рік. Пухнасту ми знайшли у підвалі будинку ще зовсім-зовсім маленькою. З того часу вона – частина нашої родини.

Зефірка дуже любить воду, тому сходити в душ наодинці більше нереально. Вона так полюбила дивитися на воду, що навчилася відкривати крани, тому доводиться перекривати їх, коли нікого вдома немає.

Зефірка обожнює воду та навіть навчилася відкривати крани / Фото з архіву Оксани Харьковської

А ще наша киця думає про майбутнє і відкладає гроші, щоправда, наші. Незрозуміло чому, але готівку не можна лишати на видних місцях – Зефірка одразу стягує її та ховає десь.

• Співмешканці Бруно і Льоля

Ольга Котів, редакторка відділу Смачно 24

Бруно з'явився в нас у 2016 році. Назвали його на честь Бруно Шульца. Його привезли з Комарно. Можна сказати, що ми Бруню врятували, бо він виявився алергіком і доля вуличного кота йому геть не підходила.

Коли я їхала за котиком, то хотіла взяти дівчинку. Але подивилася в ті оченята і обрала його. Всі ці роки він був дуууже чемним. Ніколи нічого не пошкодив і ніби від народження знав, як і що робити.

Як і всі котики, любить дивитися у віконце на пташок і "квакати". Спеціально для цих цілей я на зиму ставлю годівничку на вікно, бо це дуже його тішить.

Бруно дуже чемний котик / Фото з архіву Ольги Котів

Льоля спершу була собачкою моєї мами. Але мама поїхала до Польщі, тож я забрала маленьку на перетримку. Їй так сподобалося, що вона не захотіла повертатися. Тому Льолька залишилася та почала вчитися жити з котом.

Вона дуже ревнива, бо 7 років була єдиною "улюбленою дитиною", але от вже 3-й рік вони з Брунькою живуть разом і поки, на щастя, один одного не повбивали. Є такий стереотип, що маленькі собаки злі й кусючі, але це не про неї.

Льоля допомагає писати новини / Фото з архіву Ольги Котів

Вона дуже комунікабельна і любить цілуватися навіть з незнайомцями. До слова, Льолю назвали на мою честь, бо треба було "заміну", коли я переїхала до Львова.

• Сюрприз на День народження – КусКус

Анастасія Мигидюк, помічниця керівника відділу YouTube

Його звати КусКус, і він часто дивиться на світ здивованим поглядом. Історія нашого знайомства така: я хотіла собі котика, але зволікала кілька років. Поки минулого літа мій хлопець не приніс мені його перед Днем народження.

Відтоді він краде мої гумки до волосся, спить у килимку для фітнесу і приходить о 5 ранку обійматися.

КусКус зі своїм здивованим виглядом обличчя / Фото з архіву Анастасії Мигидюк

• Майже близнючки Даша і Буся

Карина Ляшенко, журналістка з візуалізації даних і редакторка розділу Fashion

Обидві кішки вибороли собі життя у теплій квартирі. Дашу ми врятували від собак, які біля гаражів загнали її на дерево та намагалися дістатися до неї.

Тоді мій дядько прийшов додому увесь у подряпинах і боявся показати нам мале кошеня. А коли допиталися, чого він увесь подертий, то зізнався. На той час у нас уже був кіт. Він одразу прийняв Дашу і став їй за тата.

Даша та Буся були врятовані з вулиці / Фото з архіву Карини Ляшенко

А Буся бігла за мамою і бабусею, коли ті йшли з цвинтаря після смерті мого дідуся. Вона так завзято нявкала та стрибала за ногами в маршрутку, що залишити її на зупинці вони не змогли. Це був символічний момент для нашої сім'ї.

• Кортні – на честь Кортні Кокс з "Друзів"

Ірина Буртик, випускова редакторка

Я все життя мріяла про собаку, хлопець – саме про добермана. Ми доволі довго відкладали це рішення, бо будь-яка собака, маленька чи велика, – це велика відповідальність.

Врешті, у лютому 2023 року з'явилася Кортні і назавжди змінила наше життя. Кортні, бо дивились дуже часто "Друзів", а Кортні Кокс нам чимось нагадує цю породу.

Не підтримуємо тез про те, що з великою "серйозною" собакою без застосування сили – ніяк. Віримо в те, що, якщо з цуценячого віку бути з собакою послідовним, розвивати довіру й хороший контакт, це дасть набагато більше результатів, ніж незрозумілі для собаки "покарання" та залякування.

Кортні позує серед кульбаб / Фото з архіву Ірини Буртик

• Аристократка Рися

Аліна Бурцева, редакторка відділу ексклюзивів

Це – кішка Рися, породи оцикет, переселенка з Ірпеня. Їй 14 років, тому в неї вже мало зубів. Рисю подарували кошенятком моєму хлопцю. Вона безмежно любить свого хазяїна та спить під пледом разом із ним. Взагалі, сон її бере лише на ліжку.

Рися любить спати лише на ліжку / Фото з архіву Аліни Бурцевої

Полюбляє мандарини, яблука та червону ікру (Господи, прости). Рисі подобаються різні документи, ноутбуки та планшети, особливо потовктися по них. Вона шалено боїться порохотяга. Дивиться фільми, а також будить, кусаючи за ноги, почувши сигнал будильника. 

• Іриска і Доні – не найкращі друзі, але одна сім'я

Марта Гнат, редакторка соцмереж

Киця, на кличку Іриска, з'явилась у моєму житті майже 13 років тому. Вона дуже любить себе, і тільки від її настрою залежить те, чи зможеш ти її погладити. У їжі вибаглива, але за пакетик вологого корму продала б усіх.

Іриска приймає сонячні ванни / Фото з архіву Марти Гнат

А це лайка Доні, якому в травні буде 8 років. Попри вік, він досі любить гратись, бігати та просто обожнює масаж шиї й радіє від того, що ти чухаєш йому животик.

Лайка Доні / Фото з архіву Марти Гнат

На жаль, ці двоє не подружилися між собою, тому "мають зуб" одне на одного. Але, попри все, ми залишаємось однією великою сім'єю.

• Пухнастий нянь Лео

Богданна Огородник (мама в декреті), редакторка розділу Смачно 24

Улюбленому "кото-сину" Лео буде два роки, і в нього неабиякий характер. Він полюбляє полювати на балконі на голубів, обожнює лизати ніс своїм батькам та бігати з м'ячами. Лео спить з іграшками, випрошує солодке печиво та гречку.

Ми взяли Лео у друзів, які знайшли його на колесі автівки десь на Сихові (район у Львові – Pets 24).

Кото-нянь Лео / Фото з архіву Богданни Рибак

З появою донечки, Лео став справжньою хвостатою нянею для малечі. Охороняє її сон, відпочиває на килимку, коли вона вчиться повзати чи грається. Лео справжній друг, особлива частинка нашої сім'ї.

• Граційна Шанель – шанувальниця камер

Марта Касіянчук, редакторка рубрик Закордон 24 і Pets 24

Шанель – це ласкава кішечка породи скотіш-страйт. Нині їй лише 8 місяців, але ми вже і не пам'ятаємо свого життя до неї та навіть не можемо уявити бодай дня без Шані. 

Але її поява в нашому домі була нелегкою. Наша кицька подолала самотужки шлях з Луцька до Львова: переноска, автобус, 5 зупинок і нарешті точка прибуття – люблячі господарі та власне ложе прямо біля вікна.

Здається, у минулому житті вона була моделлю, адже позування – це саме те, що цікавить Шаньку найбільше. Щойно бачить камеру – одразу входить у роль і розпочинає чергову зйомку. Кожен кадр ніби на обкладинку журналу. Любов до об'єктивів змусила мене завести їй профіль у тіктоці, тож тепер вона ще й підкорює мережу.

Шанель навіть на прогулянці позує / Фото з архіву Марти Касіянчук

З цікавих фактів: Шанель полюбляє лазити по вікнах та висіти на тюлі, звісно, у цьому протистоянні виграє вона. Також наша кішка гурманка: сухий корм – не її улюблена їжа, м'ясні палички та різноманітні паштети – ось що її цікавить. 

• Непосидюча ласунка Моніка

Юлія Турелик, редакторка розділу Fashion 24 та Поради 24

У березні 2020 року, коли в карантин мені часом ставало самотньо, я вирішила здійснити свою давню мрію – завести персидську кішку. Саме цю породу хотіла неспроста: в моїй сім'ї вже був перс, який прожив з нами 11 років, тому любов до цих пухнастиків сформована змалку.

Моніка приїхала до мене з Сумщини. За кілька років вона стала справжньою львівською панянкою, бо й манери в неї відповідні – дуже спокійна, мила та добра, але зі своєрідним характером.

Той рідкісний момент, коли Моніка сидить на руках / Фото з архіву Юлії Турелик

На руках сидіти не любить, і протримати її хоча б 10 секунд – той ще челендж. Обожнює, коли я її розчісую, а потім вмощується вся така красива десь у центрі кімнати, аби нею можна було милуватися. У нас навіть є свій ритуал: лягаємо разом спати, а зранку вона обов'язково переміщується на мою подушку, щоб збудити мокрим носиком.

Це пухнасте чудо дарує мені безліч позитивних моментів та є безперебійним джерелом любові, тепла і гарного настрою.

З особливостей – Моніка справжня ласунка. Не дати їй шматочок чогось смачного просто неможливо. Нерідко мене на кухні чекають справжні сюрпризи у вигляді зіпсутого печива чи кексів. Сварити її не можу, просто бачу цю картину та усміхаюсь.

Моніка неймовірна ласунка / Фото з архіву Юлії Турелик

• Сірі прийшла в сім'ю, й "ні" від хазяйки – не перепона

Вероніка Гавриленко, заступниця головного редактора

Це Сірі, порода "самбірська домашня". Ми з чоловіком орендуємо квартиру і за договором вона "без тварин". Десь пів року я дуже наполегливо просила хазяйку квартири дозволити завести котика, але вона відмовлялася і ніяк не хотіла поступатися. Та все-таки Сірі живе з нами. І на законних підставах.

Одного разу сталася специфічна ситуація з майном, де ми повелися з хазяйкою чесно і показали, що є совісними. Я скористалася моментом і ще раз ненароком спитала, чи все-таки можна нам завести котика. І вона сказала: "Ну добре вже, раз ви так довго просите, то гаразд".

Ми дуже швидко знайшли кошеня за оголошенням на ОЛХ. Наче поспішали, що хазяйка передумає. Був грудень, не сезон для малих кошенят, і це було складнувато. Хотіли тільки звичайну "метиску", з тих, яких просто "віддають, бо терміново народилися".

Сірі – дуже бажана кішка / Фото з архіву Вероніки Гавриленко

Тепер вона живе з нами вже 3-й рік і є нашою "дитинкою". Вона обожнює гратися з гумками для волосся, не дуже переносить чужих у хаті, але цілком може продати нас перехожим за кабаноси.

• Герой Ума з Херсона

Анжеліка Байбак, редакторка стрічки новин та розділу Life 24

У мене є кіт Умка, але частіше я називаю його Ума. Через 10 днів йому 2 роки. Це кіт, який любить купатися і загалом дуже любить воду. Він із задоволенням купається і жити не може без свого фонтанчика. Ума дуже не любить залишатися сам: навіть коли я йду в магазин ненадовго, то це для нього вже трагедія і потім його обов'язково треба приголубити.

Я з Херсона, і з'явився він у нас, коли ми були в Херсонській області, в окупації. Разом з нами він дочекався звільнення й потім переїхав до Миколаєва.

А ще мій кіт – веган. Він обожнює сиру картоплю, буряк і огірки. Якщо я не дам йому свіжий огірок – це трагедія світового масштабу. До речі, він навіть авокадо їсть.

Умка пережив окупацію Херсонської області / Фото з архіву Анжеліки Байбак

Це лише маленька частинка домашніх улюбленців журналістів 24 Каналу, але сподіваємося, що наші історії бодай на хвильку змусили вас задуматися над тим, щоб стати "батьками" пухнастиків.

Тим паче сьогодні в притулках перебуває багато тваринок, які потребують нових домівок та ласкавих господарів. Тож ви можете "вполювати одним махом двох зайців": зробити добру справу та завести вірного чотирилапого друга.